26 квітня 2012 р.
Лінійка-реквієм до 26-ї річниці
трагедії на Чорнобильській АЕС
26 квітня 2012 року у приватній Лінгвістичній гімназії відбувся лінійка-реквієм до 26-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС. Захід організувала та провела Кандиба Людмила Іванівна, завідуюча кафедрою суспільно-гуманітарних дисциплін. Вона детально розповіла дітям про подробиці катастрофи, ії наслідки, про людські долі, скалічені атомною чумою.
26 років тому, 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, при цьому загинула одна людина – Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш із розплавленого металу, піску, бетону та частинок палива розтеклася попід реакторним приміщенням. У результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію, стронцію. Ситуація погіршувалася ще й тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції, внаслідок яких відбувалося виверження продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити це виверження із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів, які в основному померли від променевої хвороби.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
А наша вчителька фізики Горбецька Тамара Олександрівна про Чорнобильську трагедію знає не з чуток, бо у 1986 році жила та працювала у м. Прип’яті, розташованому лише за 2 кілометри від Чорнобильської АЕС. Така близькість обумовила сумну долю міста після аварії. Ця катастрофа поставила населення перед необхідністю термінової евакуації і переселення жителів. Через декілька годин після аварії рівні радіації різко виросли та в окремих місцях досягли сотень мілірентген на годину. У зв’язку з цим було прийнято рішення щодо евакуації мешканців міста Прип'ять. З 26 на 27 квітня та вранці 27 квітня з Києва та інших прилеглих міст прибуло 1200 автобусів та три залізничних потяги. Після спеціального оголошення о 14-ій годині 27 квітня до всіх під’їздів будинків міста було подано автобуси та обладнані автомашини. Евакуації було проведено за 2,5-3 години. Всього з міста Прип’ять та прилеглої до нього станції Янів було евакуйовано близько 50000 чоловік.
У перші дні після аварії було також евакуйоване населення з ближньої 10-ти кілометрової зони ЧАЕС.
Людям давалися чіткі інструкції – брати з собою лише речі першої необхідності, документи, гроші. Представники влади говорили, що населення лишає свої домівки на короткий термін. Але реальність виявилася більш жорстокою – рівень радіації у Прип’яті та 30-кілометровій зоні відчуження до сих пір перевищує норму у декілька разів. Евакуйовані люди вже ніколи не повернулися до своїх рідних домівок. Квітуча Прип’ять перетворилася на місто-привид, повністю покинуте своїми мешканцями…
Трагедія Чорнобиля знайшла широке відображення у музиці, кіно, літературі. Пам’яті загиблих присвячені поетичні рядки Бориса Олійника, Сергія Законникова, Миколи Метлицького, Миколи Матуковського. Деякі з творів прозвучали і на нашому заході. Вчитель світової літератури Кучер Анна Юріївна прочитала вірш Бориса Олійника «Крик Чорнобиля», а учень 7-го класу Петренко Віктор прочитав вірш «Чорнобиль» власного авторства.
Вічно живі у людській пам’яті загиблі герої, які поклали своє життя на те, щоб ліквідувати страшні наслідки катастрофи. Валерій Ходимчук, перша жертва катастрофи, не має могили, бо його могилою став 4-й реактор. Пройшли роки, та змучена тяжкою втратою матір Валерія так і не змогла змиритися із загибеллю сина. З відчаю вона написала сину листа, у якому висловила усе те, що не встигла сказати йому за життя. Саме цього листа насамкінець заходу зачитала для гімназистів вчитель української мови та літератури Марченко Іванна Іванівна.
Присутні на заході діти, вчителі та гості були до глибини душі вражені почутим. Пам’ятаючи про жахливі сторінки нашої історії, ми ніколи не повинні забути героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу станції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх народів колишнього Радянського Союзу, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Їхній подвиг назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам´яті українського народу. Радіаційні промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності й самовідданості тих чоловіків і жінок, які боролися у Чорнобилі з ядерною стихією. Ми схиляємо голови перед пам´яттю тих, хто загинув у цій боротьбі. Ми не повинні допустити зневажливого применшення подвигу тих, кого вже немає з нами. Ми закликаємо зберігати пам'ять Чорнобиля і шанувати мужність тих співвітчизників, хто живе сьогодні з нами. Пам'ятаймо про Чорнобиль. Робімо все, щоб більше в жодній частині світу не повторилася ядерна катастрофа.
(Фотозвіт із заходу ви можете переглянути на фотогалереї сайту)
Див. також день пам'яті Чорнобильської трагедії у 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016 н.р.
