29 листопада 2024 р.
Свято св. Андрія
29 листопада 2024 року, напередодні свята св. Андрія
Первозваного, наша гімназійна родина традиційно поринула в атмосферу
українських народних звичаїв, відтворивши колорити Андріївських вечорниць.Розпочала свято вчитель української мови та літератури Пучок
Юлія Вікторівна. Педагог
розповіла гімназистам про народні традиції проведення вечорниць напередодні свята Андрія, обряди ворожіння, веселі ігри та розваги.

З давніх-давен
ніч на Андрія вважалася магічною — молодь збиралася в хаті, співала,
розважалася та ворожила на щастя й долю. Ці традиції бережно зберігає і наша
гімназія, адже вони є важливою складовою духовного багатства українського
народу.
Гімназійна
світлиця цього дня була оформлена в етнічному стилі, де кожна деталь — від
вишитого рушника до запашної калити — сприяла зануренню у народну атмосферу.
Учні охоче долучилися до підготовки дійства: дівчата гуртом місили тісто,
співали, промовляли побажання та замовляння, готуючи калиту — символ Сонця,
щастя і достатку.

Тим часом до
вечорниць приєдналися і хлопці — завзяті, веселі, готові до жартів та ігор.
Особливе піднесення викликало традиційне кусання калити, яку охороняв
пан Калитинський. Його намагався перехитрити пан Коцюбинський, щоб відкусити
запашний корж.
Учні розіграли
жартівливий діалог, який завжди викликає усмішку:
— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду сажею писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні — я на білому коні і калита мені!


Усі охочі мали
змогу взяти участь у цьому веселому ритуалі. Ті, кому не вдалося вкусити
калиту, як годиться за звичаєм, отримували — сажею по писку (обличчю).
Цей день став
справжнім святом українського духу, гумору й добра. У таких заходах оживає наша
історія, відроджується пам’ять і формується любов до рідного краю.

Ось так весело й цікаво наша гімназійна родина
культивує традиції рідного народу!